Проаналізуйте витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періоді. Теорія трансакційних витрат Р. Коуза

Аналізуючи формування витрат у короткостроковому періоді, потрібно розмежовувати їх на постійні і змінні. Постійні витрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більш того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється, тому на графіку їх крива має вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно осі обсягу виробництва. Постійними витратами можуть бути видатки, пов’язані з виплатою орендної плати, відсотків за кредит, амортизацію тощо Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу випуску продукції. Вони змінюються пропорційно до змін обсягу виробництва. До них належать: заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

Зображення кривої змінних витрат відбиває ситуацію, коли на початку організації виробництва вони зростають більш високими темпами, ніж продукція, що виготовляється. З часом, по мірі досягнення оптимальних розмірів виробництва, відбувається відносна економія змінних витрат, але подальше розширення виробництва знов приводить до їх зростання, тому що збільшення обсягу випуску продукції вимагає більшого темпу росту витрат у порівнянні з ростом виробництва.

Загальні (валові) витрати (TC) – сукупність постійних і змінних витрат фірми у зв’язку з виробництвом продукції у короткостроковому періоді. Загальні витрати є функцією від виробленої продукції (Q): ТС = f (Q). Вони можуть бути визначені як: ТС = FC + VC, де FC – постійні витрати; VC – змінні витрати. Графічно це означає сумування кривих постійних і змінних витрат.

Кожного товаровиробника цікавить, чому дорівнюють витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції, тобто середні витрати (АС). При визначенні прибутковості або збитковості саме АС порівнюються з ціною продукції. Причому показники середніх витрат розраховуються як для постійних, так і для змінних та загальних витрат.

Середні постійні витрати (AFC) – це постійні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони розраховуються за формулою: AFC = FC/Q

В процесі збільшення обсягу виробництва вони будуть зменшуватися.

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони розраховуються за формулою: AVC = VC/Q

Середні загальні (сукупні) витрати (ATC) показують сукупні витрати на одиницю продукції. Вони визначаються формулою: ATC = TC/Q = (FC + VC)/Q = AFC + AVC



При зміні обсягу виробництва відбувається і зміна загального обсягу витрат. Приріст витрат при збільшенні виробництва продукції на одиницю характеризує показник граничних витрат (МС): МС =Δ ТС/ΔQ

Зміна граничних витрат виражається зміною змінних витрат у результаті випуску додаткової одиниці продукції (постійні витрати не змінюються при зміні обсягу випуску продукції). Отже математично граничні витрати можна записати так: МС =Δ VC/ΔQ

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (рис.7.10, а). Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження (рис.7.10, б), оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.

Рис. 7.10. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді: а — сукупні витрати; б — середні та граничні витрати

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх

сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.

Динаміка витрат зумовлює поведінку підприємства. Якщо маркетингові дослідження підтверджують, що фірмі доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів. На рішення підприємця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невизначеного попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться виробництво додаткової одиниці продукції.



Поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності граничним витратам. Тобто криві граничних і середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат.

Головною відзнакою витрат фірми у довгостроковому періоді від витрат у короткостроковому періоді є те, що всі витрати стають змінними. Це пояснюється значними можливостями фірм відносно: капіталовкладень; розширення виробничих площ;залучення додаткових позикових засобів; переходу до більш прогресивних методів виробництва тощо.

На великих підприємствах у довгостроковому періоді можливе застосування потокових і конвеєрних ліній, нових технологій (автоматизація виробництва). Галузь у цілому може змінювати свої масштаби (нові фірми можуть вступити в галузь, а вже існуючі – залишити її).

Крива середніх сукупних витрат у довгостроковому періоді (LATC) так само, як крива АТС у короткостроковому періоді, має V-образну форму. АТС у короткому періоді має V-образну форму в результаті дії закону спадної граничної продуктивності змінного фактора виробництва, а крива АТС у довгому періоді – завдяки ефекту від зростання масштабу виробництва. Крива LATC показує найменші витрати виробництва одиниці продукції, з якими може бути забезпечений будь-який обсяг виробництва за умови, що фірма мала достатньо часу для проведення всіх необхідних змін у своїх розмірах.

Ефективним масштабом виробництва вважаються такі розміри виробництва, коли при зростанні випуску продукції LATC знижуються. Неефективним масштабом виробництва вважаються такі розміри виробництва, коли фірма несе збитки від збільшення випуску продукції. Оптимальним масштабом виробництва вважається такий, при якому досягається мінімум витрат. При обсязі виробництва Q, який відповідає мінімуму LATC фірма оптимізує свою діяльність у довгостроковому періоді. Варіанти кривих середніх витрат підприємства у довгостроковому періоді наведено на рис.7.9 (а, б, с).

Рис. 7.11. Криві середніх коротко- та довгострокових витрат за сталої
LAC
(а), зростаючої (б) та спадної (в) віддачі від зміни масштабів виробництва

Найпоширенішим є випадок комбінації зазначених варіантів (рис. 7.12.).

Рис. 7.12. Типовий характер динаміки середніх і граничних витрат у довгостроковому періоді

Теорія трансакційних витрат є складовою частиною нового напряму в сучасному інституціоналізмі. Ії розробка в першу чергу пов'язана з іменами двох економістів — Р.Коуза і О.Уїльямсона.

Значення для роботи економічної системи трансакційних витрат було усвідомлено завдяки статті Р.Коуза "Природа фірми" (1937 p.). Він показав, що при кожній операції необхідно проводити переговори, здійснювати нагляд, встановлювати взаємозв'язки, усувати розбіжності.

Трансакційні витрати — центральна категорія всього інституційного аналізу. Базовою одиницею аналізу в теорії трансакційних витрат визнається акт економічної взаємодії, операція, трансакція. Категорія трансакції використовується для позначення обміну як товарами, так і юридичними зобов'язаннями, операцій як короткострокового, так і довготривалого характеру, як тих, що вимагають детального документального оформлення, так і тих, що вимагають лише просте взаєморозуміння сторін. Витрати і втрати, якими може супроводжуватися така взаємодія, отримали назву трансакційних витрат.

Спочатку трансакційні витрати були визначені Р.Коузом як "витрати користування ринковим механізмом". Пізніше це поняття розширило своє значення. Воно стало позначати будь-які види витрат, що супроводжують взаємодію економічних агентів незалежно від того, де вона відбувається, — на ринку або усередині організацій, оскільки ділова співпраця в рамках ієрархічних структур (таких як фірми) також може привести до втрат.

Трансакційні витрати включають витрати збору і переробки інформації, проведення переговорів і ухвалення рішень, контролю за дотриманням контрактів і примушення до їх виконання.


5658471958116429.html
5658514992176152.html
    PR.RU™